13. Нотаря називали французьким інженером.
Непрості знайшли його в Рахові і запропонували саме цю роботу, бо він виглядав скромно і геройсько водночас. Такого хочеться здивувати, оповівши щось надзвичайне з власного життя. А Непрості потребували якнайбільше таких історій і байок.
У Рахові французький інженер намовляв людей їхати у Бразилію, виписуючи справжні квитки на корабель з Генуї.
Колись він дійсно був французьким інженером. Прожив двадцять років в Індокитаї, займаючись дренажними системами, вивчаючи куріння опіуму, тайський бокс, метеликів і орхідеї, дзен. А одночасно дописував етнологічні і геополітичні фейлетони до великих європейських газет. Кілька його листів переклав Осип Шпитко. їх опублікували в "Ділі", наголошуючи на походженні автора з родини Орликів.
Непрості ходили до Криворівні і порадили Грушевському спровадити французького інженера до Львова. Через Манджурію, Туркестан, Персію, Грузію, Одесу, Чернівці, Станіслав, Галич, Рогатин і Винники він нарешті доїхав і дістав працю в етнографічній комісії НТШ. Отримав відрядні, які призначалися Шухевичеві, і виїхав на Гуцульщину. Але досвід кількох малих війн, в які він потрапляв упродовж життя, не дозволяв зраджувати себе як фольклориста. Французький інженер зробив гак до Будапешта і роздобув усі необхідні папери, що давали право вербувати імміґрантів на території Австро-Угорщини.
14. У Ялівці французький інженер одягався однаково кожного дня від 1900 до 1921 року (Навіть після 1914 французький інженер сидів у своєму кабінеті, вислуховуючи і нотуючи все, що приходили розповідати різні люди. Оповідачі отримували порядний гонорар, а записи з історіями і мареннями, прозріннями і божевільними ідеями аналізувалися Непростими). Широчезний білий фланелевий костюм, пошитий без жодного ґудзика, смугасті біло-салатові сорочки, розщеплені на грудях, коркові сандалі. Лише взимку він загортався у ліжник, накидаючи його на голову як каптур.
То французький інженер навчив Себастяна, що самоусвідомлення знаходиться у підошвах, а сприйняття себе можна міняти, стаючи інакше або на щось інше.
15. Ідею цілого напряму нових фільмів Францискові накинув французький інженер.
У Ялівці діяла невеличка ґалерея. Її власник, Лоці з Берегсасу, знався з добрими художниками — Мункачі, Устияновичем, Копистинським. Романчука він завів до Федьковича, а Водзицькій (значно пізніше, вже як та вернулася з Парижа від Сулоаґи) зробив кілька фотоескізів для "Дівчини за виготовленням писанок". З Іваном Трушем вони були близькими друзями. Лоці багато розказував йому про те, як рослини наново опановують ландшафтами, понівеченими і покинутими людьми. Навіть водив його на етюди під Попа Івана, на зруб. Через багато років Труш повернувся до цієї теми у чудесній серії "життя пнів". Зрештою, то Лоці вперше показав комусь Дземброню, яка згодом стала улюбленим місцем багатьох художників львівської школи. А Дідушинським для музею він реґулярно відсилав знайдені гуцульські раритети.
16. Сам Лоці ціле життя малював одне і те ж — дерев'яні стаєнки — для кожної корови окремі — на полонині Шеса, дощані вулички між ними і гігантські зарості щавлю, що поступово поїдають своє пристанище.
А що був ґалереїстом-професіоналом, то ніколи не виставляв своїх робіт. Зате в чужі часто закохувався. Картини-коханки він на якийсь час брав додому і жив у їхній присутності, переносячи з собою зі спальні до кухні, з кухні в кабінет, з кабінету на ґалерію, з ґалерїї до лазнички.
І життя Лоці значною мірою залежало від картини, яка тоді мешкала в нього.
17. У галереї практикувалися незвичні речі. Щодня Лоці перевішував картини, цілковито змінюючи їхні діалоги. Часто покупці, обравши якусь картину одного дня, не могли упізнати її наступного ранку. Стелею галереї служив шкляний резервуар з дощівкою. Освітлення залу Лоці міняв, накриваючи ту чи іншу частину резервуару смерековим галуззям. Але найважливіше — картини можна було випозичати, як книжки у бібліотеці. Замовлення найдорожчого готелю Лоці комплектував сам, відповідно до заповідженої оказії.
18. Лоці був єдиним у Ялівці, в кого достигав сортовий виноград. Виноградник ріс уздовж стежки між домом і галереєю. Проходячи стежкою, Лоці обов'язково обривав хоча б одну китицю винограду. Так тривало від моменту, коли з'являється зав'язь, до остаточного дозрівання. У вересні китиць залишалося всього кількадесят, зате вони ставали достиглими, як у Токаї, повністю використовуючи виноградні сили, яких вже не потребу-вали знищені грона.
Хоча Франциск приятелював з ґалереїстом, навіть він не здогаду-вався, що Лоці працює на Непростих.
19. Якось французький інженер сказав Францові, що чув від Лоці.
Той розповів, як до ґалереї прийшов один дідич з Тересви і попросив намалювати йому картину, на якій було би видно — що відбувається зліва за рамою у сцені битви під Хотином, яку пін придбав тут рік тому. Дідич підозрівав, що звідти може идарити гармата просто по ар'єрґарді уланів, і це не давало йому спокою.
Це якраз те, чим анімація краща від живопису, сказав французький інженер.
20. Франциск придумав точнішу методику. Він знімав побільшену репродукцію якоїсь відомої картини — це ставало другою частиною кожного фільму. Для першої і третьої домальо-вував кадри на п'ятнадцять секунд перед зображеним на картині, і так само — після. Для проби слугував свіжий пейзаж Труша "Дніпро під Києвом", хоча думав Франц переважно про рембран-тову "Нічну сторожу". Потім він оживив кілька натюрмортів старих голландців (хоч тут же знищив усі, крім Яна ван де Вельде — той, що з колодою карт, люлькою на довгім цибуху і лісковими горіхами) і знамениту "Бійку" Адріана ван Остаде (якась корчма, п'яні селяни, баби тримають двох чоловіків з божевільними поглядами, які розмахують ножами, все перевернуто, хтось втікає, а інші попадали на землю).
Після того взявся за Мамаїв.
Живе малярство мало такий шалений успіх, що на кожну прем'єру до Ялівця з'їжджалося десятки глядачів з цілої Центральної Європи, про них писали столичні часописи, а Франц вже не міг встигати робити якісь серйозніші фільми.
21. Ще перед тим, як Непрості виявили надзвичайні властивості Анниних снів, Франциск мріяв про фільм, який відбувався би на сонному ландшафті.