ЧАРНЕЦЬКИЙ Степан Миколайович (псевд. — Ти бері й Горобець;21.01.1881,с. Шманьківці, тепер Чортківського р-ну Тернопільська обл.— 2.10.1944, Львів) — український письменник, театр, діяч, режисер театр, критик, історик український театру в Галичині. Походив зі священицької родини. Навчався у Львів, політехнічному ін-ті. З 1906 був членом Львів, модерністської літературний групи «Молода Муза» (зб. «В годині сумерку», 1908). У 1906—13 —театр, референт Руського народного театру товариства «Руська бесіда». Для театру «Руської бесіди» переклав зарубіжні твори («Фауст» Ф. Ґуно, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Орфей у пеклі» Ж. Оффенбаха, «Марія Магдалина» К.-Ф. Геб- беля). У 1913—14 —реж. і мистецький керівник театру т-ва «Руська бесіда». Уперше на український галицькій сцені поставив «Чорну Пантеру і Білого Мед-ведя» В. Винниченка, первинний нецензуро-ваний варіант «Украденого щастя» І. Франка, «Дядю Ваню» А. Чехова тощо. З часів Першої світової війни займався наук, і публіцистичною діяльністю, зокрема історичний театрознавством і театр, критикою. Створив творчі портрети видатних галицьких акторів і режисерів (В. Сеник-Петровича, К. Підвисоцького, В. Юрчака, І. Біберовичевої, К. Руб-чакової, Й. Стадника та ін.), написав розвідки про розвиток український театру в Галичині, основною з яких є «Нарис історії українського театру в Галичині» (Л., 1934). В ній автор уперше окреслив і схарактеризував феномен український театру в Галичині, зокрема театру т-ва «Руська бесіда» як цілісного, самодостатнього і навіть виняткового явища у всеукраїнський театр, культурі. Вперше в український галицькому історичний театрознавстві Чарнецький Степан застосував методику поглиблених підходів до досліджуваних явищ. Цікавився історією окремих український вистав; зокрема у ст. «“Назар Стодоля” на галицькій сцені» простежив усі постановки Шевченкової мелодрами на сцені театру «Руської бесіди»: схарактеризував прем’єру п’єси та останню виставу 1920, нові її постановки 1875 та 1881, відзначив краще виконання основних ролей галицькими (С. Янович, І. Гриневецький, Лесь Курбас) та придніпрянськими (М. Кропивницький, М. Садовський, Л. Шевченко) акторами. Водночас Чарнецький Степан порушував питання про вияви драм, таланту Шевченка і в його поетичній творчості, звертаючи увагу на те, що поеми «Невольник», «Наймичка», «Катерина», «Гайда-маки» було не раз інсценізовано. Те.: «Назар Стодоля» на галицькій сцені // Новий Час. 1934. 10 берез.