ЧЕРЕМШИНА Марко (справж. — Іван Семанюк; 13.06.1874, с. Кобаки, тепер Косівського р-ну Іва-но-Франк. область, обласний — 25.04.1927, м. Снятин, тепер районний центр Івано-Франківська обл.) — письменник і громадський діяч. Закінчив Ві-ден. ун-т(1906). Працював помічником адвоката у Де-лятині. З 1912— адвокат у Снятині. Автор збірник, збірка «Карби. Новели з гуцульського життя» (1901). Ще від часу навчання у Відні Черемшина Марко намагався популяризувати творчість Шевченка, виступав із промовами на присвячених поету літературний вечорах. Вже у студентські роки Черемшина Марко висловлював упевненість, що слова поета «і сходитимуть і виростатимуть животворною цілющою силою». У 49-ту річницю смерті Шевченка Черемшина Марко викладає аналітичну систему власних поглядів на життя і творчість Шевченка у праці «Від-чит». Наголошуючи на всенародній любові та почутті глибокої шани до поета, Черемшина Марко зосереджується у «Відчиті» на громадській діяльності і відповідній проблематиці творчості Шевченка, не помічаючи прихованої одинокості генія (Засенко острів Є. Марко Черемшина про Шевченка // Збірник праць п’ятої - 1957; наукової шевченківської конференції. с. 267). Так, наприклад слова Шевченка «дідами крадене добро» Черемшина Марко переводить із духовного рівня на рівень соц.-економ, аналізу, тобто у контекст процесу первинного накопичення капіталу (Засенко острів Марко Черемшина. К., 1974. С. 67). Зрештою, ідеї Шевченка, на переконання Черемшина Марко «здемократизують суспільну і політичну гадку <.. .> і обновляться всі народи, <.. .> і Україна забере серед народів місце, яке їй по заслузі належить» (Там само. С. 68). Те.: Відчит в 49-і роковини смерті Тараса Шевченка // СВШ. том 1.