ЧУБЙНСЬКИЙ Павло Платонович (15/27.01.1839, х. Чубинський, тепер с. Чубинське Бориспільського р-ну Київська область, обласний — 17/29.01.1884, Київ; похований у Борисполі Київ, обл.) — український фольклорист і поет, автор слів Гімну України. Під час навчання на юридичний ф-ті Петерб. ун-ту (1857—61) Чубинський Павло зблизився з український рухом, познайомився з Шевченком та інший членами Петерб. громади. Чубинський Павло виключено з ун-ту за участь у мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації. 1861 захистив дисертацію. Повернувшись в Україну в черв. 1861, долучився до діяльності Київ, громади (див. Громади українські і Шевченко). Активний дописувач журнал «Основа». 1862 за українофільську діяльність Чубинський Павло вислано до Архангельської губ. За сім років, 1869, дістав дозвіл на проживання в Україні, де очолив етнографічно-статистичну експедицію Рос. географічного т-ва в Пд.-Зх. край; протягом 1873—75 —секретар, 1875—76— заступник голови Пд.-Зх. відділу цього т-ва. 1876 Чубинський Павло вислано з Києва із забороною проживати в Україні. Автор поетичної збірник, збірка «Сопілка Павлуся» (К., 1871). Підготував до друку 7 томів «Трудов зтногра-фическо-статистической зкспедиции в Западно-Рус-ский край» (1872—78). Розуміння місії Шевченка Чубинський Павло виклав у тексті короткої промови, виголосити яку на похороні поета 28 лют. 1861 завадила поліція: «Угас великий позт, угас человек, у которого не було зерна неправди за собою. Но не потеряется ото светило посреди теней... Сравняется его могила — но его грустное существова-ние, его слова-сльози не погибнут, и далекие потомки скажут о нем: недаром він на світ родився, свою Україну любив!»)Основа. 1861. № 3. С. 15). Восени 1862 Чубинський Павло написав пісню-гімн «Ще не вмерла України...». Тексти з таким варіантом першого рядка, на відміну від уже усталеного «Ще не вмерла Україна», що походить від першопублікації у Львів, журнал «Мета» (1863. Чубинський Павло 4), знайдено в документах слідчої комісії для політ, справ при Київська Подільському й Волинському ген.-губернаторові. Авторський рукопис, очевидно, не зберігся. Поет міг знищити його, коли довідався про ймовірний арешт, хоча серед звинувачень, що стали причиною його заслання 4 листоп. 1862, пісня не фігурує. Чубинський Павло зокрема інкримінували «відвідання могили Шевченка до 20 осіб студентів, гімназистів та інших осіб і простолюду...» (цит. за: Савченко Ф. Листи П. П. Чу-бинського до Я. П. Полонського (1860—1974) // За сто літературний X.; К„ 1930. Кн. 6. С. 139). Тривалий час пісня «Ще не вмерла Україна» приписувалася Шевченкові (див. Твори літературні й фольклорні, приписувані Шевченку), оскільки з подачі П. Свєнціцького в журнал «Мета» її надрукований під іменем Шевченка (згодом помилково уведено й до вид.: Шевченко том Поезії. Л., 1867. том 2). У журнальному варіанті є кілька істотних відмін, що вказують на можливе втручання переписувачів чи редакція, редактор, редагований, редагування журналу. Публ. пісні «Ще не вмерла Україна» як твору Шевченка разом із віршами справді його авторства («Заповіт», «Мені однаково, чи буду», «Н. Костомарову») можна пояснити схожістю окремих мотивів і образів майбутнього гімну із Шевчен-ковою поезією. Пісню Чубинський Павло пронизують Шевченкові ідеї національний честі, слави, волі, братерства. Слова про ворогів ідейно перегукуються з рядками вірша «До Основ’яненка»: «Тілько ворог, що сміється... / Смійся, лютий враже! / Та не дуже, бо все гине — / Слава не поляже». У пісні бачимо утвердження власного, на противагу чужинському, панування у своєму краї: «Запануєм, браття, й ми / В своїй сторононьці». Слово «запануєм» перебуває у прямому змістовому зв’язку із Шевчен-ковим подвійно акцентованим образом панування запорожців в Україні: «Було колись — в Україні / Ревіли гармати; / Було колись — запорожці / Вміли пановати. / Праці етнографічно- Пановали, добували / статистичної експедиції т • / _ .. _ . \ І славул волю» (поема у Західноросіиськии край. т _. . . , ' Пб.,1877. том 7. Титул «Іван Підкова»), Афо- ристичну Шевченко ву думку-образ «і славу, і волю» Чубинський Павло майже цитатно переніс до перших рядків вірша. Образи Наливайка, Тараса Трясила, Павлюка — історичний постаті відважних захисників України із Шевчен-кової поеми «Тарасова ніч» — також знайшли відгомін у наступній строфі пісні: «Наливайко і Павлюк /1 Тарас Трясило / Із могили нас зовуть / На святеє діло. / Ізга-даймо славну смерть / Лицарства-козацтва, / Щоб не втратить марне нам / Своєго юнацтва». Звернення Чубинський Павло до однодумців — переважно юнаків-студентів, перейнятих благородним поривом працювати й боротися за визволення нації, — вписано в контекст уславлених у творчості Шевченка імен. Зв’язок із поезією Шевченка знаходимо і в третій строфі пісні, де звучать докори Б. Хмельницькому, — вони майже збігаються із Шевченковими у віршах «Розрита могила», «Якби-то ти, Богдане п’яний», містерії «Великий льох». Оптимістичні, осяяні вірою у відродження України рядки з «Великого льоху» здобули розвиток у початок, початковий рядках пісні Чубинський Павло які утверджують невмирущість український волелюбного духу. Те.: Ще не вмерла Україна. К., 1991; «Я сіяв те, що Бог послав...»: Сторінки публіцистичної, наукової та літературної творчості Павла Чубинського. Л., 2009.