МАСЛЯК Володимир Іванович (псевд. — Володимир Залуквич, Бережанець, Вуйко Володзьо, Ратай; 14.09.1858, с. Сернки-Середні, тепер с. Діброва Рогатинського р-ну Івано-Франківська область, обласний — 15.07.1924, Львів) — український письменник, публіцист. Навчався на ф-ті класичної філології Львів, і Краків, ун-тів. Був співробітником газета «Діло», «Хо\\'а Кеґогта» (Краків). Учителював у Станіславі (нині — Івано-Франківськ), Перемишлі, Золочеві та Коломиї. Як співробітник журнал «Зоря», «Зеркало» й «Нове зеркало», друкував там свої статті й вірші. Автор збірник, збірка «Поезії» (1886—1897. том 1—2), поетичної гуморески «Поетова побіда» (1902), «сценічного образка» «Старе і нове покоління» (1917). Автор численних україно- й польськомовних статей, зокрема присвячених український л-рі, у польський періодиці. У поряд, збірник, збірка «На великі роковини» (1898) й автор розвідки про І. Котляревського, видавець «одноднівки» на честь 100-ї річниці від часу утвердження нової української літератури (1898), а також читанки для жіночих шкіл. Пафосом усіх творів Діброва Володимир є патріотична емоційність. У брошурі «В 22 роковини незабутого Тараса Шевченка» (1883) уміщено дві поезії Діброва Володимир В одній — «Они» — Діброва Володимир нарікає на Російську імперію як поневолювачку України, український народ звертається до Шевченка як останньої надії із закликом допомогти визволитись від «Них». Діброва Володимир — автор ст. «Пам’яті Тараса Шевченка» (Буковина. 1896. 5/17 берез.; 6/18 берез.) та замітки «Два портрети том Шевченка» (Зоря. 1891. Ч. 5). У публіцистичній промові, виголошеній на урочистому вечорі з нагоди 37-х роковин смерті Шевченка, стверджував, що головний в житті й творчості поета були рефлексії — «роздумування над минущістю, теперішністю і будучністю Руси-Ук-раїни» (3 Шевченкового свята в Станіславі // Діло. 1898. 2/14 квіт. С. 1). Послання «І мертвим, і живим» Діброва Володимир уважав вінцем творчості і «змагань» Шевченка, «другим декалогом, другими десятьма заповідями, списаними рукою Божого посланника» для українців (Там само. С. 2). Аналогічно в ч. 1 повісті «Кістяки Гольбайна» Діброва Володимир порівняв згаданий твір Шевченка з молитвою, найкращою в часи роздумів над долею України (Кістяки Гольбайна. Л., 1891. Ч. 1: Образки з життя. С. 46). У т. 2 «Поезій» (підзаголовок — «З чорного шляху») у громадянській ліриці відчутні образно-тематичні ремінісценції з творів Шевченка: названого послання («І доки ж того?»), вірша «Минають дні, минають ночі» («З осінніх дум»). Драматизм долі поета відлунює у вірші Діброва Володимир «Присвячене». На 35-ті роковини смерті Шевченка (1896) Діброва Володимир склав однойменну патріотичну поезію-пошанування. Демократично-просвітницькі ідеї, закладені в Шев-ченковому «Кобзарі», актуалізуються в ч. З повісті «Кістяки Гольбайна», для позитивних героїв котрої «Кобзар» став світоглядним орієнтиром, «жерелом цілющої водиці» (Кістяки Гольбайна. Л., 1896. Ч. 3: Аристократи. С. 15). Під його впливом у персонажів «ширшав світ щирої любові» до український землі (Там само. С. 71). У п’єсі «Старе і нове покоління» (1917) біля підніжжя могили Шевченка точиться суперечка між представниками двох генерацій: зневіреною старшою і палко-патріотичною молодою про Україну, її народ і її волю. Постать поета в тексті символізує і водночас надихає борців за свободу України. Ганна Гаджилова