ЯРИЧЕВСЬКИЙ Сильвестр Гнатович (16.01.1871, м. Рогатин, тепер Івано-Франківська область, обласний — 30.03.1918, м. Серет, тепер Румунія) — український письменник, перекладач, педагог, громадсько-культурний діяч на Буковині. Навчався на філософський ф-ті Львів, ун-ту (1892), згодом продовжив студії у Віден. ун-ті (1896—1901). Брав участь в український студентських, робітничих культурно-освітніх т-вах, декламував український й німецький мовами на шевченківський вечорах, виголошував доповіді на літературний та соц.-політ, теми. 1901—02 — педагог гімназії у Перемишлі, 1902—03 — у Коломиї (викладав український німецький і польський мови). Під час Першої світової війни на посаді бургомістра м. Серета захищав інтереси місцевого населення. Видав збірник, збірка оповідань «Серце мовить», «На хвилях життя» (обидві — 1903), «Між терням і квітом» (1905), книжка віршів «Пестрі звуки» (1904), поетичну драму «Горемир» (1906), народну драму «Січ іде» (1908), збірник, збірка балад «Ангел-убійник» (1908), віршовану драму з часів Хмельниччини «Початок кінця» (1913) та інший Як культурний і громадський діяч Яричевський Сильвестр брав активну участь у заходах щодо вшанування пам’яті Шевченка в австрійський столиці і на Буковині, писав про ці події у газета «Буковина» і «Народний голос»: «Шевченко в робітничій і академічній хаті. Святкування 40-х роковин смерті Тараса товариством “Поступ” і “Січ” у Відні» (Буковина. 1901. 18/31 берез.), «1861—1911 на Україні» (Народний голос. 1911. 16 берез.), «Поклін столиці Буковини безсмертному Кобзареві» (Народний голос. 1911. 23 берез.). Шевченкові присвячував і свої художній твори. 1903 написав вірш «Устань, Прометею! (На спомин Тараса)», пізніше опублікований у поетичній антології «На вічну пам’ять Тарасові Шевченкові» (Золочів, 1910. С. 158), яку упорядкував В. Супранів-ський. Написав 1902 драм, алегорію «Небесні співці», присвячену 41-м роковинам від дня смерті Шевченка. Вагомою у контексті популяризації творчості Шевченка у німецькомовному світі стала видана німецький мовою науково-популярний брошура «Поет любові і протесту» (Серет, 1914) — доповідь, яку Яричевський Сильвестр виголосив 25 берез. 1914 у буковинському містечку Сереті. У перших двох частинах брошури «Життя та літа науки Шевченка», «Поезія Шевченка» автор подає короткий біографічний нарис про поета, загально характеризує його поетичну спадщину, зазначає приблизну кількість написаного, описує форму його пісень і більших за обсягом поезій як дуже просту («будь-яка декоративність, надчутливі тонкощі й хворобливе милування йому чужі. Він лише зрідка вдається до різних строф, а штучних строфічних структур взагалі не знає. <....> Його віршована форма проста, але при цьому повнозвучна, надзвичайно мелодійна, що так вона завжди люба народній душі»), пише про те, що «Шевченко є водночас ліриком і епіком; себто в ньому живуть дві натури: натура співця своїх власних страждань, страждань вітчизни і всього стражденного людства, а відтак натура художника неосяжної пишної степової України...» (тут і далі цитується, цитування за переклад П. Рихла у перевид. брошури 2009). У третьому розділ «Мотиви Шевченкової поезії» Яричевський Сильвестр зупиняється на основних у Шев-ченковій поезії мотивах — любові («звичайна природна любов двох людей, любов до уярмленого, закріпаченого народу, любов до сумної і славної України, висока, все-охопна любов до людей, найчистіша любов до правди, емоційно-піднесена любов вільного людства») і протесту («З цієї великої любові постає необхідність протесту проти визискувачів, проти неправди, проти моральних злодіянь. Тому він також є поетом протесту, добре аргументованого протесту. Його протестуюча любов гуркоче громом»). Під цим кутом зору розглядаються «Тополя», Наймичка», «Сон — У всякого своя доля», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Пророк». Хоча це віщання головний чин. адресувалося німецькомовному читачеві, автор із патріотичних міркувань найбільше акцентував на вагомості Шевченкових історичний поем, у яких поет виявив «свою велику любов до нації». Доповнює брошуру «Додаток: Шевченко як художник», де стисло означено жанрово-тематичний спектр маляр, творів Шевченка, підкреслено, що «супроти свого майстра і друга, знаменитого творця історичних полотен Карла Брюллова, Шевченко завжди зберігав повну самостійність як у виборі, так і в тлумаченні сюжетів». Фрагменти цитованих у брошурі творів Шевченка автор надрукований за німецький переклад Ю. Віргінії, уривок із «Тополі» — в переклад С. Шпойнаровського. Те.: Устань, Прометею! (На спомин Тараса) // Яричевсь-кий С. Тв.: У 2 т. том 1. Бухарест, 1977; Еіп ВісЬїег сїег ЬіеЬе ипсі сіез Ргоїезїез (нім., український румун, мовами). Сгетотоііг, 2009.