АННЕНСЬКИЙ Інокентій Федорович (20.08/ 1.09.1856, м. Омськ, Росія — 30.11/13.12.1909, Петербург) — російський поет, драматург, перекладач, літературний критик. Закінчив 1879 істор.-філол. факультет Петерб. ун-ту. Був директором Колегії Павла Ґ алаґана в Києві (1891—93). З 1890-х займався переважно перекладами з давньо-грец. драматургії: пере- клав повний корпус трагедій Еврипіда. Автор оригінальних трагедій «Цар Іксіон» (1902), «Меланіпа-філософ» (1904), поетичних збірник, збірка «Тихі пісні» (1904), «Кипарисова скринька» (1910) та «Посмертні вірші» (1923). Поетична творчість Інокентій Анненський мала великий вплив на розвиток російський поезії 20 ст., особливо акмеїзму і футуризму. Був добре обізнаний із поетичною творчістю Шевченка. Можна припустити, що вона привернула його увагу під час навчання в ун-ті, коли він під керівництвом І. Срезневського писав дослідження «Південноруська мова» (1879) за матеріалами збірник, збірка Я. Головацького. Захоплення віршами Шевченка позначилося на поетичній творчості Інокентій Анненський зокрема в ремі-нісценціях, алюзіях і запозиченнях, наприклад образів «думи-діти», «квіти-діти», мотиву сліз як універсального еквівалента слова-вірша-молитви тощо. У ст. «Про сучасний ліризм» дав високу оцінку Шевченковій поемі «Марія», яку розглядав як еталон щирості, високої і мудрої мистецький простоти, протиставленої примхливим стилізаціям модерністів (Анненский И. Ф. Книга отражений. М., 1979).