РИЛЄЄВ Кіндрат Федорович (18/29.09.1795, с. Батово, тепер Гатчинського р-ну Ленінград, область, обласний Російська Федерація — 13/25.07.1826, Петербург) — російський поет, декабрист. Навчався в Петерб. кадет, корпусі (1801—14). З 1821— член Вільного т-ва любителів російський словесності, з 1823 — Північ т-ва декабристів. Разом з острів Весту же-вим видавав альманах «Полярная звезда» (1823—25). Автор од «Любов до Вітчизни» (1813), «Князю Смоленському» (1814), поетичного циклу «Думи» (1821—23), поеми «Войнаров-ський» (1825) та інший У 1817—21 жив у Слобідській Україні, відвідував Київ, Харківська Цікавився український історією, написав кілька поетичних творів на історичний сюжети. Шевченко ознайомився з творчістю Кіндрат Рилєєв очевидно, через М. Маркевича, який листувався з Кіндрат Рилєєв і керувався його творчими принципами. Із записів Маркевича 1840—50-х відомо про зв’язки Шевченка з інший діячами декабрист, руху — В. Кюхельбекером, острів Бестужевим. Спогадами про декабристів із Шевченком могли поділитися К. Брюллов і Ф. Толстой (близькими друзями якого були острів Бестужев і Р.) або сім’я Рєпніних, у маєтку яких 1843 був Шевченко. У кінець 1841 — на початок, початковий 1843 за поемою «Войнаровський» Шевченко виконав ескіз «Мазепа і Войнаровський», у 1-й половина 1843 — три ескізи «Смерть Івана Мазепи» та ескіз «Іван Мазепа і Карл XII» (ПЗТ: У 12 т. том 7. № 150, 153—156), рядки «О, как неверньї наши блага, / Как мьі подверженьї судьбе...» цитував у листі до В. Рєпніної від 24 жовт. 1847. Повертаючись із заслання, по дорозі з Астрахані до Нижнього Новгорода Шевченко записав у Щоденнику: «,..ни с сего ни с того составился у нас литературньш вечер. Капитан наш вьітащил из-под спуда “Полярную звезду’’ 1824 года и прекрасно прочитал нам отрьівок из позмьі “Наливайко”, а Сапожников — отрьівки из позмьі “Войнаровский”» (17 верес. 1857). Шевченко наслідував Кіндрат Рилєєв що помітно, зокрема у його російськомовних творах — віршованій трагедії «Никита Гайдай» та поемі «Тризна». Так, у названій поемі є багато асоціацій з окремими творами Кіндрат Рилєєв стилістичних, текстуальних, ритміко-інтонаційних перегукувань, поетичних штампів і кліше (Смілянська В. Навколо Шевченкової «Тризньї» // НШК 37. С. 314). Поеми «Тризна» і «Войнаровський» зближує насамперед ідейне співзвуччя, образ поборника волі. Існує припущення, що в «Тризне» зображено особу самого Кіндрат Рилєєв (Филипович П. Шевченко і декабристи. К., 1926. С. 99—100). Шевченко, як і Кіндрат Рилєєв використовував історичний теми, мотиви дружби українців і поляків («Полякам», «Никита Гайдай» та ін.); мотив перебування героя на засланні в Сибіру та його смерть («Тризна» Шевченка та «Войнаровський» Р.), утверджував ідеї свободи та патріотизму. Наявна у вступ, вступна частині поеми «Гайдамаки» тема поезії та покликання митця суголосить міркуванням Кіндрат Рилєєв про безплідних поетів, скутих «веригами чужих думок» {Рилєєв К. Ф. Не-сколько мьіслей о Поззии (Отрьівок из письма к N. N0 // Сьін отечества. 1825. № 22. С. 147). У вірші «На смерть Чернова» Кіндрат Рилєєв висміював «питомцев пришлецов презренньїх», які «говорят не русским язьїком, святую ненавидят Русь». Ці слова за своїм змістом і викривально-сатиричним спрямуванням співзвучні з рядками послання «І мертвим, і живим». Схожими є й окремі художній деталі у творчості обох митців (напр., змалювання звичаю брати жменю землі під час прощання з батьківщиною: «Войнаровський» — «Катерина») тощо. М. Драгоманов згадував 1893, що у 1850-ті «Война-ровського» та «Сповідь Наливайка» Кіндрат Рилєєв переписували таємно — так само, як і твори Шевченка, і читалися вони з однаковим запалом (Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну. К., 1917. С. 13). Те.: Сочинения. М., 1988; Думьі. Позмьі. Стихотворения. Проза. М, 1989.