КОСИНКА Григорій Михайлович (справж. — Стрілець; 17/29.11.1899, с. Щербанівка, тепер Обу-хівського р-ну Київська область, обласний — 15Л2Л934, Київ) — український письменник, перекладач і публіцист. У 1919—22 навчався на істор.-філол. ф-ті Київська ІНО. Працював у редакція, редактор, редагований, редагування журналів, відповідальний секретарем Всеукр. фото-кіноуправління, редакція, редактор, редагований, редагування Харківська та Київ, радіокомітетів. Належав до літературний організацій: «Аспис» (Асоціація письменників), «Ланка», «Марс» (Майстерня революційного слова), літ.-мист. групи «Гроно». Косинка Григорій заарештовано та розстріляно 1934, реабілітовано 1957. Автор збірник, збірка новел: «На золотих богів» (1922), «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Циркуль» (1930), «Серце» (1933) та інший Косинка Григорій згадував про своє дитинство: «А я, “щоб не почув хто, не побачив’’, читав “Кобзар’’ у бур’яні». Алюзії та цитати з Шевченкових творів трапляються в кількох творах Косинка Григорій До памфлету «Неньковці» письменник взяв епіграфом слова Шевченка: «О роде суєтний, проклятий, коли ти видохнеш!» (Боротьба. 1919. 24 серп.). Як уважає М. Наенко, описуючи у новелі «На золотих богів» бій на околиці села Медвина, Косинка Григорій «вдається до романтично-піднесених барв, таких, якими свого часу змалював боротьбу гайдамаків Тарас Шевченко» (Наенко М. С. 47). Косинка Григорій ще підлітком довідався про те, як у сусідньому селі вчитель відбув заслання за «Кобзар» Шевченка. Пізніше цю подію втілив у новелі «Товариш Гавриш» (1923). В оповіданні «За ворітьми» (1924) відтворено інтер’єр селянської хати, в якому почесне місце займає портрет Шевченка. Шевченко був для К.-критика еталоном поетичної майстерності. Оглядаючи нові твори М. Чернявського, Косинка Григорій відзначав, що його вірші ритмікою і стилем нагадують Шевченкові поезії, однак це «не огненно-революційне слово Кобзаря, ні, це тихі, соромливі картинки кохання під вербами, тополями» (Голос друку. 1921. № 1. С. 200). Брав участь у подорожі до Канева на могилу Шевченка, під час якої на пароплаві декламував Шевченка, зокрема рядки «Минаючи убогі села» і далі (Гайдамака М. Незабутні зустрічі // Про Григорія Косинку: Спогади. Косинка Григорій 1969. С. 115). Як згадувала дружина письменника — том Мороз-Стрілець, Косинка Григорій маючи гарний голос і бездоганну дикцію, у колі друзів часто декламував вірші Шевченка, захоплено говорив про образність і музичність його мови. Він пильно придивлявся до поетової творчості й «звертав увагу на те, як Шевченко вміє коротко, стисло все розповісти». «За його висловом: “Коротке, мудре, талановите слово Шевченка наділено могутньою силою збуджувати в уявленні читача нові образи, нові почуття, що поширюють та поглиблюють зміст навіть коротеньких віршів. Саме так я стремлю наслідувати Шевченка в своєму слові”» (Мороз-Стрілець том Отакий він був 11 Про Григорія Косинку: Спогади. С. 202—203). Те.: Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку. К„ 1988; Вибрані твори Косинка Григорій 2002.