МИНКО Василь Петрович (1/14.01.1902, с. Мин-ківка, тепер Валківського р-ну Харків, область, обласний — 30.01.1989, Київ) — український прозаїк і драматург. Із 1922 навчався на робітфаку сільськогосподарського ін-ту в Харкові, згодом — в ІНО. Член «Просвіти» і «Плугу». Працював у редакція, редактор, редагований, редагування різних періодичних видань Харкова й Києва, зокрема у журнал «Плужанин», газета «Радянська Україна». Як актор і режисер самодіяльних драм, гуртків і театрів Харківщини писав п’єски-агітки «про запеклу класову боротьбу» (з 1919) та інсценізував прозові твори. Першою виставою в новоствореному в Харкові самодіяльному театрі імені Лесі Українки були «Гайдамаки» Шевченка в інсценізації Леся Курбаса, у якій Минко Василь грав одного із запорожців. Із 1950-х виступав як драматург переважно гумористично-сатиричного спрямування: комедії «Не називаючи прізвищ» (1953), «На хуторі біля Диканьки» (1957), «Комедія з двома інфарктами» (1967), «Притча про шлагбаум» (1976) та інший Автор нарисів про «нове село», автобіогр. повістей: «Моя Минківка» (1969), «Червоний Парнас (сповідь колишнього плужанина)» (1972). У «Моїй Минківці» Минко Василь згадував, що першою його власного книжка ще в дитинстві був «Маленький Кобзар» Шевченка. В одному з розділ «Червоного Парнасу» автор розповідав про подорож письменників «Плуга» на могилу Шевченка 1928, про те, що побувати там було «найзавітнішою мрією» Минко Василь Згадував Шевченка Минко Василь й у спогадах із часів Другої світової війни «З пером, як з багнетом» (1981), зокрема йшлося про роль Шевченкових віршів у створенні листівок тощо. У нарисі «Намасте, Індіє» (зб. нарисів та оповідань «Повна чаша», 1950) Минко Василь порівнював із Шевченком Р. Тагора. У комедії «Жених з Аргентини» (1960) репатріант із Аргентини Джон-Хуан, а насправді Іван Савчук, українець «з діда-прадіда», за кордоном «сумував і все “Кобзаря” читав». Поезії Шевченка, які цитує в п’єсі Савчук, передають настрій і почуття героя. Те.: До читачів у Прилуку [Шевченко на Прилуччині] // Плуг. 1928. № 10; Ожили степи, озера [Нарис про заповідник «Могила том Г. Шевченка» у Каневі] // Пролетарська правда. 1939.29 верес.; Є таке місто Орськ [Про шевченківський місця в Орську] // Минко В. Вибрані твори: Повісті. Оповідання. Нариси. П’єси. К., 1962; Вибр. тв.: В 2 т. К., 1981. Ніна Герасименко