МІЩЕНКО Дмитро Олексійович (18.11.1921, с. Степанівка-Перша, тепер Приазовського р-ну Запорізька обл.) — український письменник. Закінчив Київ, університет (1951). Працював заступником головний редакція, редактор, редагований, редагування Держлітвидаву України (1956—61), головний редакція, редактор, редагований, редагування вид-ва «Радянський письменник» (1964—73). Автор збірник, збірка повістей та оповідань «Очі дівочі» (1964), «У морі затишку немає» (1970), «Земля гонить соки» (1976), «Друге заміжжя» (1980), «Згубні вітри над оазою» (1997) та інший романів «Чому не сходяться Д ■ Міщенко дороги» (1963), «Честь роду» (1977), історичний романів «Синьоока Тивер» (1983), «Лихі літа ойкумени» (1985) та інший За збірник, збірка «Полювання на жар-птицю» (1990) та «Особисто відповідальний» (1991) удостоєний Держ. премії України імені том Г. Шевченка (1993). В основу оповідання про Шевченка «Доля поета» (однойменна збірник, збірка 1961) покладено епізод першої зустрічі поета з Г. Закревською. Оповідь від імені головний героя побудовано у формі спогаду. їдучи на весілля до Міщенко Дмитро Костомарова, Шевченко важко переживає свою самотність, тепло згадує знайомство із Закревською. Твору властивий ліризм і драматичне напруження в розвитку сюжету: ностальгійна розповідь завершується повідомленням про арешт Костомарова та загрозу самому Шевченку. Оповідання «Слово правди» (Вінок Тарасові Шевченку. К., 1963) написане від імені сторожа, який охороняє могилу Шевченка. Йому не самотньо вночі, бо поруч — Шевченко. Кульмінацією розповіді є прихід хлопця й дівчини — сиріт, які, вирішивши побратися, здійснили подорож на Чернечу гору за благословенням до Тараса. Те.: Вибрані твори: В 2 т. К., 1991.