ПАВЛЮК Ігор Зіновійович (01.01.1967, с. Малий Окорськ Локачинського р-ну Волинська обл.) — український письменник. Закінчив 1992 Львів, університет імені І. Франка. Працював у пресі й на радіо (1992—93), наук, співробітником Наук.-досл. центру періодики Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (1993—2003). Викладав у Львів, ун-ті імені І. Франка. У 2003—04 — старший наук, співробітник Ін-ту франкознавства в цьому ж ун-ті, з 2004 — старший наук, співробітник ІЛ. Д-р наук із соціальний комунікацій (2009). Проф. кафедри український преси Львів, ун-ту імені І. Франка. Автор збірник, збірка поезій, серед яких: «Острови юності» (1990), «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002), «Чоловіче ворожіння» (2002), «Магма» (2005), «Україна в диму» (2009), «Стратосфера» (2010), «СаГсИіпц Оо8§атег8» («Ловлячи осінні павутинки») (Нью-Йорк, 2011), «Исповедь последнего волхва» (СПб., 2012) та інший збірник, збірка прози, наук, монографій. До постаті Шевченка Павлюк Ігор звертався в кількох поезіях, зокрема у вірші «Одкровення» (зб. «Бунт свяченої води», 2005) — це глибоко особисте ототожнювання долі Шевченка з власним миттєвим психологічним станом. У поетичному циклі «Провінція» на тлі загальний зубожіння український села Шевченко присутній «у клубах» у вигляді «різьбленого портрета», однак відсутній його дух, бажання відроджувати Україну: «немає кому затягувать. / Пісні тільки ті, що “по радійо’’...» Країна нагадує «“пункти обміну” вітчизни», де «жити лінь і помирати лінь...» («Бунт свяченої води»). Поезія «Тарасові Шевченку, 27-літньому» — спроба Павлюк Ігор осягнути велич Шевченка, який став для нього мірилом людської й національний гідності: «Для батьківщини дух твій — Стіна Плачу. / Людство ховає таких над берегами Лети /1 розпинає... / Й палить слізьми свічу» (зб. «Бунт свяченої води»), Павлюк Ігор як дослідник вивчає публіцистичний доробок Шевченка в аспекті відносин митець — влада — преса. У ст. «Чи був Шевченко публіцистом?» (Посвята: Літ,-мист. збірник, збірка Л., 2003) Павлюк Ігор обстоює думку, що Шевченко-митець виконує функції політика — представника свого народу в боротьбі за визволення, за вибір шляху до нормальної, не деформованої Системи. На переконання Павлюк Ігор за відсутності в народу вождів, репрезентантами України в очах інший держав стають саме поети. Те.: том Г. Шевченко, преса і влада // Дзвін. 1996. № 3; Шевченкіана у пресі Волині, Полісся, Холмщини, Підляшіня 1917—2000 років // Павлюк І. Письменники у пресі: українсько-мовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя (1917—1944) та Волині 1917—2000 років. Луцьк, 2010; Поети вибрані і звані // 3 верховини півстоліття. Національній премії України імені Тараса Шевченка — 50. К., 2013.