ПЕТРЕНКО Михайло Миколайович (1817, м. Слов’янськ (?), тепер Донецька область, обласний — 25.12.1862/6.01.1863, м. Лебедин, тепер Харків, обл.) — український письменник. 1841 закінчив юридичний факультет Харків, ун-ту. Працював у судових установах Харкова, Вовчанська, Лебедина. 36. «Думи та співи», яка містила майже весь доробок поета (окрім двох віршів), опублікований 1848 в «Южном русском сборнике», що його видав А. Мет-линський. Автор драми «Панська любов» та лібрето опери (не збереглися). Учасник літературний гуртка, що існував у Харкові у 1830-х. Творчу індивідуальність Петренко Михайло визначає світоглядно-естетична домінанта романтизму. Лірика Петренко Михайло є етапним явищем у засвоюванні український романтичною поезією європейський літературний традиції (М.Лєрмонтов, Дж.-Ґ. Байрон). Медитативно-рефлексійна лірика поета містить мотиви духовної відчуженості, антитезу земної буденності і неба як символу сфери ідеального. Поезії Петренко Михайло притаманне літературний структуротворення: психологічна символізація романтичних образів, переважання власне літературний форм композиції та ритмомелодики. Охудожнення народнопоетичної символіки, побутування творів як народних пісень літературний походження свідчать про органічний зв’язок поезії Петренко Михайло з фольклором (вірш «Дивлюся на небо та й думку гадаю» поклала на музичний, музика Л. Александрова, пісню «Взяв би я бандуру» створив композитор А. Немировський на основі вірша «Туди мої очі, туди моя думка»). Хоча Петренко Михайло і Шевченко творили в один період, даних про обізнаність Петренко Михайло з творами Шевченка чи про особисте знайомство поетів немає. Але Шевченкові мали бути відомі публікація Петренко Михайло в альманах «Сніп» (1841) і «Молодик» (1843. Ч. 2). Інтертекстуальний зв’язок із поезією Шевченка найвиразніше виявлено у вірші Петренко Михайло «Думи мої, думи мої» (опубл. 1848), який є модифікацією мотивів та образів однойменного твору Шевченка (1840). У вірші Петренко Михайло символічний образ поетових дум, співвідносний із творчою репрезентацією митця, зазнає інтровертивно-психологічного осмислення, на відміну від патріотичної семантики вірша Шевченка. Цим творам властива і схожа ритміка — використання 14-складового народного вірша. Важливу структурно-семантичну роль у поезії Петренко Михайло відіграють мотиви сирітства, самотності, пошуків долі, широко представлені й у ранній ліриці Шевченка. Рецепцію образності його поезії у творах Петренко Михайло засвідчує генетично фольклор, романтична символіка буйного вітру, ясного сонця, поля, моря та інший Сюжетно-образні паралелі з ліро-епосом Шевченка, зокрема звернення до подій історії України та драматизм образу матері, простежуються в поемі Петренко Михайло «Іван Кучерявий». Те.: Забіла В., Петренко М. Поезії. К., 1960; Вибране; Вірші, балади, байки. К., 1980.