СКЛЯРЕНКО Семен Дмитрович (13/26.09.1901, с. Прохорівка, тепер Канівського р-ну Черкас, область, обласний — 8.03.1962, Київ) — український письменник. Закінчив Золотоніську гімназію (1919). З 1925 працював у черкас, газета «Радянська думка», згодом — у газета «Пролетарська правда» (Київ). Був членом об’єднання письменників «Жовтень», з 1928 — Всеукр. спілки пролетарських письменників. Опубл. понад 60 книжка оповідань, нарисів, повістей і романів, зокрема повісті «Тиха пристань» (1929), «Матрос Ісай» (1930) та ряд інший збірник, збірка оповідань «Вітер з гір» (1930), трилогію «Шлях на Київ» (1937— 40), романи «Хазяїни» (1948), «Карпати» (1952—54), «Святослав» (1959, перевид. 1987), «Володимир» (1962, перевид. 1985, 1991) та інший Враження від перебування на Чернечій горі та спілкування зі сторожем Шевченкової могили І. Ядловським Скляренко Семен відтворив у кількох художній нарисах, зокрема «Шевченківський заповідник» (зб. «Три республіки», 1930), в якому, крім того, змальовано народне сприйняття постаті Шевченка (передрук: На могиле Шевченко // Советская Украйна. 1938. 11 авг.). Дружбі Шевченка з А. Олдріджем присвячено оповідання «Айра Олдрідж» (1938), в основу якого покладено факт знайомства український поета та англо-амер. актора. У творі йдеться про те спільне між ними, що породжувало глибоке співчуття один до одного: обидва мали творчі натури, один у юності був кріпаком, інший належав до дискримінованої раси. Скляренко Семен переклав із російський оповідання В. Боцяновського «Санкт-Петербург» (Т. Г. Шевченко в художній літературі. К., 1964). Те.: Готель у ярах [поблизу Шевченкової могили] // Глобус. 1929. № 12; Сторож великої] могильї [І. Ядловський] 11 Советская Украйна. 1938. 21 окт.; Твори: У 5 т. К., 1965; Айра Олдрідж // Вінок великому Кобзареві: Зб. К„ 1961.