СЛАВУТИЧ Яр (справж. — Жученко Григорій Михайлович; 11.01.1918, х. Жученки, тепер у складі с. Благодатного Долинського р-ну Кіровоградська область, обласний — 4.07.2011, Едмонтон, Канада) — український поет і літературознавець. Закінчив 1940 Запорізька педагогічний інститут 1954 — Пенсільванський університет (Філадельфія, США). 1955 здобув ступінь д-ра філософії. Після закінчення Другої світової війни емігрував до Німеччини. Один із засновників літературний групи український письменників МУР, секретар правління. Тоді ж — співред. журнал «Заграва» (1946), секретар редакція, редактор, редагований, редагування журнал «Арка» (1948). 1949 переїхав до США, 1960 — до Канади, де був професор український мови в Альбертському ун-ті. Автор поетичних збірник, збірка «Правдоносці, збірка збірок, 1938—1948» (1948), вибраного за 1938—63 «Трофеї» (1963), «Живі смолоскипи» (1983, 2-ге віщання — 1992) та інший Шевч. тематику яскраво представлено у творчості Славутич Яр — від ранніх поезій «Тебе пригадуєм піснями» (1939), «Аральська ніч» (1943) —до пізніших зразків ліричної шевченкіани. Характерною в цьому плані є поезія «Як помру, не подолавши втому» (1945, збірник, збірка «Спрага», 1950) — творчий перегук із «Заповітом» Шевченка. Славутич Яр підносить пам’ятник Шевченкові до рівня символу невмирущості український народу, тривкості його мови та традицій далеко від рідної землі у сонеті «Шевченко в Вінніпезі» (1961, збірник, збірка «Завойовники прерій», 1968). Образ Шевченка-засланця змальовано у вірші «Хто називав тебе Хвалинським» (1968), написаному під враженням від перебування автора на Каспійському м. Про Шевченкове слово, що «німим розковує уста», «веде до правди всі материки», йдеться у поезії «Слово. У вінок том Шевченкові» (1964, збірник, збірка «Мудрощі мандрів», 1972). Уславленню життєвого подвигу Шевченка присвячено сонет «Прийшов Шекспір до нашого Тараса...» (1989, збірник, збірка «Шаблі тополь», 1992). Славутич Яр належать і наук, розвідки про окремі питання шевченкознавства. Так, у брошурі «Велич Шевченка» (1961) обстоював думку, що найбільша велич Шевченка, який став прапором боротьби за незалежність України, полягає в тому, що він «вперше в новій українській літературі на повний голос полум’яно заговорив про збройне повстання, про визволення України з московської неволі, про самостійність» (С. 10). У ювілейній брошурі «Шевченкова поетика» (1964) Славутич Яр зосередився на таких тропах, як епітет і метафора. 1996 виголосив доповідь «Раннє шевченкознавство в Канаді (1914—1944)» (Світи 2001). Те.: Велич Тараса Шевченка // Славутич Я. Меч і перо: Вибр. дослідження, статті та огляди. К., 1992; Твори: У 5 т. К.; Едмонтон, 1998.